Відповідно до Робочого плану виконання проєкту "Доброславська територіальна громада – єдина заможна родина", фахівці Одеського інституту соціальних технологій провели низку інтерв'ю з жителями Доброславської територіальної громади поважного віку з метою вивчення потреб та можливостей їхньої участі у громадському житті.
При цьому з'ясовувалась обізнаність опитаних із інструментами місцевої демократії й ступінь застосування цих інструментів у взаємовідносинах органів місцевої влади з мешканцями громади. Також в ході опитування ставилася мета з'ясувати, які умови треба створити у громаді, аби небайдужі та відповідальні мешканці з числа людей поважного віку могли впливати на стан справ у громаді й брати участь у розв'язанні існуючих проблем.
В якості респондентів було опитано 15 мешканців Доброславської громади, у тому числі 11 жінок та 4 чоловіки, більшість з яких за віком старші 60 років. 9 осіб мешкають у селищі Доброслав, троє – у Трояндовому, двоє – в Шомполах, та одна – у Кремидівці. 9 з числа опитаних мають вищу освіту, решта – середню спеціальну.
Більшість із опитаних – пенсіонери, які продовжують займатись суспільно корисною діяльністю: чи то в якості депутатів, чи у складі самодіяльних творчих колективів. Дехто продовжує працювати у соціогуманітарній сфері та веде власний бізнес.
Що стосується досвіду громадської діяльності, то майже половина з числа опитаних мають досвід депутатської діяльності і роботи сільським головою. Досвід партійної, комсомольської чи профспілкової роботи на виборних посадах мають більше половини опитаних, троє займаються волонтерською діяльністю, троє – художньою самодіяльністю. Загалом слід відмітити, що сучасний рівень заняття людей поважного віку громадською діяльністю є недостатньо високий – значно менший, аніж це було в їхньому житті раніше. Тож свій потенціал ці люди зараз майже не використовують.
Загальний висновок: професійний та духовний потенціал людей поважного віку у Доброславській територіальній громаді використовується неповною мірою, що вимагає удосконалення місцевої політики по відношенню до цієї категорії жителів.
Знання опитаних про такі інструменти місцевої демократії, як громадські обговорення, загальні збори, громадська експертиза, електронні петиції, будинкові, вуличні, квартальні, сільські комітети є доволі мізерні. Адже у практичному житті вони стикалися лише з громадськими обговореннями та сходами мешканців – зазвичай на зустрічах ветеранів з керівництвом та населення – з депутатами, які запрошували людей порадитись. Хоча ці зустрічі не усім запам'яталися.